На протязі останнього періоду в державі відбулися події, спрямовані на впровадження в життя Закону України "Про безоплатну правову допомогу”. Основним завданням цього потрібного закону є створення ефективної системи надання безоплатної правової допомоги, а саме ефективної гарантії права кожного на правову допомогу (ст. 59 Конституції України). У ньому, визначено зміст цього права, порядок його реалізації, підстави і порядок надання такої допомоги, державні гарантії, повноваження органів виконавчої влади у зазначеній сфері, а також порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з питань безоплатної правової допомоги…

При цьому це надання диференційоване на безоплатну первинну і вторинну правову допомогу. Щорічно законами України про Державний бюджет України передбачаються кошти на надання правової допомоги за бюджетною програмою "Надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави”. А конституційне закріплення права на правову допомогу у законодавстві адресується у першу чергу вразливим категоріям населення. Такі категорії визначені законами України "Про охорону дитинства”, "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”, "Про біженців”, "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

.
Безоплатна первинна правова допомога передбачає надання правової інформації, консультацій, роз’яснень з правових питань, складення заяв, скарг, інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру). Право на отримання такої допомоги мають всі особи,які перебувають під юрисдикцією України, а надавати її з 9 липня 2011 року зобов’язані всі органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Безоплатна вторинна правова допомога полягає у забезпеченні захисту особи від обвинувачення, представництва особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, а також складенні документів процесуального характеру. Право на отримання такої допомоги мають малозабезпечені особи, а також особи, віднесені до певних соціально вразливих груп (діти-сироти, ветерани війни, реабілітовані особи,інші категорії осіб). Таку допомогу надаватимуть спеціально створені протягом 2012 – 2014 років центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Крім органів юстиції, суб’єктами надання такої допомоги є органи Міністерства праці та соціальної політики України, нотаріат, адвокатура, однією з функцій якого є захист особи від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах (ч. 2 ст. 59 Конституції України). Сюди ж треба віднести і суб”єктів підприємницької діяльності, які надають правову допомогу клієнтам у порядку, визначеному законодавством України (так званим юристам-підприємцям), а також об’єднання громадян, що утворились для здійснення і захисту прав і свобод (ч. 1 ст. 36 Конституції України). Відповідно до зазначеного закону надання безоплатної первинної правової допомоги здійснюється суб’єктами, до яких належать органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи приватного права, а надання безоплатної вторинної правової допомоги покладається на центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги та адвокатів, які включені до Реєстру адвокатів. Останні мають надавати безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом, і адвокатів, що включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору. Ось так, досить схематично, виглядає система правової допомоги.

Станом на кінець липня 2012 року в країні практично завершений конкурс адвокатів щодо надання такої допомоги. До речі, в зарубіжних країнах адвокати мають за честь здійснювати безоплатну допомогу. В Україні відібрано 953 адвокати, які з 1 січня 2013 року надаватимуть населенню безоплатну вторинну правову допомогу. Відкрито центри з правової допомоги, загалом їхня кількість в має бути кілька сотен. Такі дані були озвучені під час слухань у ВМКМР. У наступному році заплановано створення 43 міжрайонних центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, а у 2014 році – 24 центрів у містах республіканського та обласного значення. На додаток до створених при органах юстиції громадських приймалень та численних громадських приймалень, створених при місцевих державних адміністраціях, центрах соціальних служб та консультативних пунктів лише протягом І кварталу 2012 року безоплатну первинну правову допомогу в Україні отримало понад 44 тис. осіб.

Згідно із статистичними відомостями, поданими судами першої інстанції, а також за даними, наведеними у щорічній доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, протягом останніх років значно збільшилася кількість судових справ та звернень громадян щодо порушення встановленого Конституцією України права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги під час вирішення справ у судах та інших державних органах.

У 2009 році до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надійшли звернення від 84 100 громадян України, іноземців та осіб без громадянства, у 40 258 з яких йдеться про порушення конституційних прав людини. Найбільша кількість повідомлень — 20 682 (51,4 відсотка) стосуються порушення громадянських прав. У 8439 зверненнях (21 відсоток) йдеться про неналежний судовий захист, а саме прийняття необ’єктивних та незаконних рішень, неможливість досягти справедливості в судах та залучити до розгляду справи професійного адвоката.

За результатами проведеного аналізу статистичних даних щодо кількості звернень громадян за соціальними категоріями заявників можна зробити висновок, що значна частина з них належить до малозабезпечених та малозахищених верств населення, більшість з яких відповідно до Закону має право на безоплатну вторинну правову допомогу.

Ефективність безоплатної вторинної допомоги залежатиме не лише від розміру і своєчасності оплати послуг адвокатів. Вона потребує і правової визначеності щодо відповідальності сторін. Проте договірна відповідальність центрів та адвокатів істотно відрізняється. Наприклад, неналежне виконання адвокатом договору (в т.ч. згаданої вище звітності про стан надання правової допомоги) є підставою для дисциплінарних стягнень з боку адвокатського об’єднання та/або виключення адвоката з реєстру (п. 12 Примірного контракту). Це можна тлумачити як ще одне непряме обмеження на укладання договорів з адвокатами, які працюють індивідуально і не належать до адвокатських об’єднань.

До видів дисциплінарної відповідальності адвоката, відповідно до статті 16 Закону "Про адвокатуру”, включено і призупинення дії свідоцтва на право займатися адвокатською діяльністю на строк до одного року. По суті, це означає, що будь-який передбачений законом вид дисциплінарної відповідальності адвоката, крім попередження, вимагає виключення з реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.

Ризики щодо відповідальності адвокатів значно посилює пунктом 11 Примірного контракту, який передбачає, що зміни до контракту вносяться за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом або контрактом. Подібна норма надає центрам право вносити односторонні зміни в окремі положення контрактів, якщо відповідне положення буде зафіксовано в конкретному контракті. Втім, не передбачено ніяких санкцій за порушення своїх обов’язків центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, котрі матимуть статус неприбуткових юридичних осіб. А ризики таких порушень дуже серйозні – від тривіальних затримок в оплаті винагороди адвокатів до незабезпечення їх доступу до обладнання центрів чи порушень при розподілі справ.

Очевидно, в рамках однієї статті неможливо проаналізувати всі ризики, пов’язані з нормативним регулюванням державних конкурсів та контрактів для адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу. Втім, в інтересах і адвокатської спільноти, і громадськості як користувачів послуг ініціювати такий поглиблений аналіз і внесення змін до комплексу регуляторних актів у сфері безоплатної правової допомоги, що розроблятимуться і набиратимуть чинності у найближчих роках.